Надія.

 

 

    

Радий, що ви читаєте цю інформацію, адже вона може подарувати справжню надію. Ця надія походить від Ісуса Христа та його вірного служителя — апостола Павла, який ревно проголошував її серед людей. Вона ґрунтується на добрій новині зі Святого Письма й відкриває перед людством перспективу вічного життя, обіцяного Богом вірним через Ісуса Христа.

Більшість людей уявляє Бога як величну й водночас люблячу Особу. У глибині серця кожен прагне наблизитися до нього, покладатися на нього й довіряти йому. Проте справжня віра повинна спиратися на точне знання про Бога. Творець через свого Сина, Ісуса, дав учням надійну обіцянку спасіння — майбутнє життя, сповнене щастя, у Божому небесному Царстві. Про цю надію апостол Павло пише:

«Ви маєте її (віру) завдяки надії, сповнення якої чекає вас у небі. Про цю надію ви чули раніше, коли вам звіщали правду — добру новину, що прийшла до вас».
(Колосян 1:5, 6)

Ця надія — потужна сила. Вона допомагає долати життєві труднощі, зберігати позитивне мислення, діяти впевнено і перемагати. Перші християни були готові терпіти наругу й навіть смерть заради неї — таку силу їм давала ця надія, як це засвідчує історія. Завдяки знанню правди з Біблії, віруюча людина з твердим переконанням очікує на те, що Бог обіцяв через Ісуса Христа. Адже Бог — всемогутній, добрий і вірний. Він завжди виконує Свої обіцянки.

  Варто зазначити, що більшість релігій світу спотворили істинну обіцянку, яку дав Бог. Східні вчення проповідують реінкарнацію та перевтілення, а майже всі християнські течії — ідею про безсмертя душі, яка нібито після смерті відразу потрапляє до раю чи пекла. Однак такі погляди не підтримуються Святим Письмом і не приносять справжньої втіхи у важкі часи життя.

Сам Ісус сказав:

«У домі мого Батька є багато осель. Якби було інакше, я б вам сказав, адже я йду приготувати вам місце» (Івана 14:2).
Ці слова відкривають надію на участь у небесному Царстві. Ісус не сказав, що «всі» туди потраплять автоматично після смерті. Він пообіцяв оселі тим, кому приготує місце. Вислів «багато» означає, що місць достатньо — не для всіх без винятку, а для всіх достойних, вибраних Ісусом.

Цю надію можуть мати всі, хто належить Ісусу Христу. Але належність до Його учнівства не визначається   формальним членством у якійсь релігії. Її має засвідчувати сам святий дух:

«А всім, хто його прийняв, він дав право стати Божими дітьми, тобто тим, хто виявляє віру в його ім’я» (Івана 1:12).

Щоб увійти в Боже Царство, необхідно знати правду про Бога, вірно Йому поклонятись, і — що важливо — уникати впливу фальшивої релігії, яка спотворює волю Єгови  людськими звичаями  та хибними вченнями.

Апостол Павло чітко пояснює, що ця надія — не в безсмертній душі, а у воскресінні в духовне тіло. Це воскресіння відбудеться не миттєво після смерті, а під час другого приходу Христа. До цього моменту навіть найвірніші учні Ісуса, включно з Його земною матір’ю Марією та апостолами, перебувають у стані смертного сну.

Павло пише:

«Бо, як через Адама всі помирають, так завдяки Христу всі оживуть. Але кожен по черзі: Христос — перший плід, а потім, під час його приходу, ті, хто йому належить» (1 Коринфян 15:22, 23).

Цей уривок однозначно свідчить, що воскресіння учнів Христа ще не відбулося. Воно станеться лише під час Його приходу, а не раніше.

Далі Павло продовжує:

«Так само й з воскресінням мертвих: сіється тіло фізичне, а воскресає тіло духовне… Якщо є тіло фізичне, то є й духовне» (1 Коринфян 15:44).
«І подібно як ми носили образ створеного з пороху, так будемо носити й образ небесного» (вірш 49).
«Говорю вам священну таємницю: не всі ми заснемо смертним сном, але всі змінимося — умить, як оком змигнути, під час останньої сурми. Бо сурма подасть звук — і мертві воскреснуть нетлінними, і ми змінимося» (вірші 51–52).

Отже, небесне воскресіння — це   не автоматичний «перехід у інший світ», а визначена подія, яка станеться за Божим розкладом: у встановлений момент, згідно з порядком, і в духовному тілі — лише тоді, коли Христос знову з’явиться.