144 000

    Існує одне цікаве й важливе запитання, яке хвилює багатьох: хто такі 144 000, згадані в Об’явленні 7:1–4 та 14:1–5? Чи це число є буквальним, чи символічним?   Існує безліч тлумачень, серед яких поширене — що це число слід розуміти символічно.

Згідно з Об’явленням 14:1–4, ім’я Бога יהוה (Єгови) та Агнця — Ісуса Христа — записане на чолах 144 000. Така «печатка» вказує на те, що вони належать Єгові Богу та Його Сину Ісусу Христу. Водночас це означає, що ці люди глибоко пізнали особистість Єгови й Ісуса та відображали їхні риси у своєму житті.

Цікаво, що на їхніх чолах записані два окремі імена — Єгови та Агнця. Це підкреслює, що Ісус і його Батько — це дві різні особи, як і підтверджується в Івана 8:17,18. Отже, ці люди не вірили в учення про Трійцю, прийняте у традиційному християнстві, і не вважали Єгову Бога та Ісуса однією й тією самою особою.

                  Буквальне чи символічне число?

      Це число є буквальним, а не символічним — подібно до «тисячі років» з Об’явлення 20:3. Обидва числа — 144 000 і 1000 — надто конкретні й великі, щоб вважати їх умовними або довільними символами. Крім того, у книзі Об’явлення питання про буквальне чи символічне значення чисел завжди вирішується з огляду на контекст кожного окремого вірша.

 Якщо ми послідовно приймаємо 144 000 як буквальне число вибраних  духовного Ізраїлю, то й 1 000 років — буквальний період їхнього правління, який логічно має обмежену тривалість. Це робить есхатологію зрозумілою,  дієвою і справжньою, а не розмитим алегоричним «почуттям вічності».

Попри це, більшість коментаторів схильні вважати 144 000 символічним числом. У результаті вони втрачають змогу побачити чіткі грані задуму Єгови щодо майбутньої структури управління в Месіанському Царстві. Якщо ж приймати це число за символ, то постає логічне запитання: чому обране саме воно, а не інше? Адже символічні числа мають представляти певні значення або властивості, але в цьому випадку пояснити, що саме має символізувати 144 000, непросто.

На користь буквального розуміння свідчить і те, що в Об’явленні 7:4 здійснено точний підрахунок осіб — «144 000» — а в Об’явленні 20:3 — кількість років, протягом яких Сатану буде ув’язнено. Отже, обидва числа можна сприймати як конкретні, а не як образні. 

 

Розміри міста також не безрозмірні, а чіткі. Це ще одна підтверджуюча паралель: Об. 21:16: «І виміряв місто… дванадцять тисяч стадій» (≈ 2 200 км довжина, ширина і висота) Це не абстрактне «величезне» місто, а чітко виміряне, обмежене.

Зрештою, правильного розуміння можна досягти лише за допомогою духу Єгови, який веде до істини (Івана 16:13).

  Це духовні «ізраїльтяни», вибрані самим Богом — «первістки», тобто ті, хто отримав і зберіг абсолютно чисте християнське вчення, вільне від будь-яких домішок релігійної неправди. Саме те вчення, яке від самого початку проголошував Ісус Христос, коли перебував на землі, і яке далі передавали його дванадцять апостолів.

У пророцтві також сказано, що «вони не осквернилися з жінками». Це зовсім не означає, що 144 000 — не мають права одружуватись  з жінками, або що до цього числа не можуть належати жінки. У Святому Письмі «жінки» в переносному значенні часто символізують політичні сили або релігійні системи, які тісно пов’язані з неправдивим поклонінням. Це видно, наприклад, з Єзекіїля 23:10, 45.

Отже, ці помазані християни не «осквернилися» участю в політичних справах цього світу й уникали впливу фальшивих релігійних учень та звичаїв. Вони залишалися морально й духовно чистими в очах Бога. 

 Також про них сказано, що вони «вибрані з кожного племені Ізраїлевих синів» (Об’явлення 7:4). Це вказує на те, що за Божим первісним наміром ця група мала складатися з буквальних ізраїльтян. Іншими словами, лише «останок» Ізраїлю мав відгукнутись на це небесне покликання. Проте значна частина Ізраїлю не прийняла цієї честі, відкинувши Месію та звістку про Царство. Через це, згідно з передбаченням, Єгова почав кликати людей з інших народів — язичників, щоби заповнити цю кількість.

Апостол Павло пояснює, що невір’я та непридатність багатьох природних спадкоємців привели до того, що їхні місця зайняли люди з інших націй (Римлян 11:7, 11–25).   "Тож запитую: чи вони, спіткнувшись, упали? Звичайно, ні! Але оскільки вони зробили хибний крок, у людей з інших народів з’явилась можливість спастися, і це розпалює в них ревнощі.  Отже, якщо їхній хибний крок означає багатство для світу, а їхнє зменшення (втрата) — багатство для людей з інших народів,  наскільки ж більше значення матиме їхня повна кількість ! (Римлян 11:12). Апостол Павло пояснює, що місця, які мали займати законні спадкоємці з буквального Ізраїлю, через своє невір'я або непридатність замінювалися людьми з язичників. Таким чином набереться  "повна кількість", 144 000   синів вже духовного Ізраїлю. Тобто з буквального Ізраїлю потрібно було набрати первістків, які скадатимуть духовний Ізраїль. Ось що означають слова: "Тоді я почув, скільки є тих, хто отримав на чоло печатку,— 144 000. Вони вибрані з кожного племені Ізра́їлевих синів". (Об'явлення 7:4). Схожий наказ, колись дав Єгова Мойсеєві, після виходу з Єгипту, коли сказав йому аби він перерахував усіх первістків з Ізраїлевих племен та присвятив їх для нього.   «З-поміж ізраїльтян я вибрав левітів замість усіх первістків Ізра́їля;  левіти належатимуть мені,  бо кожен первісток належить мені. У той день, коли я вбив усіх первістків у єгипетському краю,  я освятив для себе кожного первістка в Ізра́їлі — і з-поміж людей, і з-поміж тварин. Вони мають бути моїми. Я — Єгова». (Числа 3:12-13) Тут Єгова говорить, що Левити представлятимуть первістків Ізраїля в священницькому служінні йому у Святому Наметі. В намірі Єгови ця вся дія за часів  Мойсея представляє (духовний Ізраїль)  144 000  царів   та священників вибраних, як первістків для служіння в небі  (Читайте Числа 3:40-43).

 Апостол Іван бачив одне дивовижне видіння:  "Коли Ягня зняло п’яту печатку, я побачив біля підніжжя жертовника ду́ші вбитих за Боже слово і за свідчення, яке вони давали. Вони вигукували: «Всевладний Господи, святий і правдивий,  доки ти будеш стримуватися, коли вже почнеш судити мешканців землі й помстишся за нашу кров?» І кожен з них отримав довге біле вбрання.  Також їм було сказано ще трохи відпочити, поки не стане повною кількість рабів, їхніх братів, котрі невдовзі будуть убиті, як і вони"  (Об'явлення 6:9-11). Це пророцтво проливає світло на важливе питання: чому Єгова дозволяє злу й стражданню тривати так довго? Відповідь проста — Він чекає, доки не сповниться визначена кількість тих, кого Він вибрав, тобто 144 000 духовних первістків. Лише після цього Бог почне діяти.

Звісно, ці «душі» під жертовником — не буквальні безсмертні душі, як це тлумачать  в традиційному християнстві. Йдеться про символічне зображення: в очах людської справедливості давно настав час для відплати, але Бог свідомо стримує свій гнів. Це нагадує ситуацію з Каїном, коли Єгова сказав:

«Кров твого брата волає до мене з землі!» (Буття 4:10).

Очевидно, що сама кров не може говорити — це образ, що вказує на обставини, які вимагають відплати за пролиття невинної крові. Подібну думку виражено і в Євреїв 12:24, де згадується «кров Ісуса, яка промовляє краще, ніж кров Авеля».

Отже, бачимо, що Єгова діє із небаченим терпінням. Апостол Павло пояснює:

«Бог, бажаючи показати гнів і явити свою силу, з великою терпеливістю зносив посудини гніву, приготовані до знищення, щоб явити багатство своєї слави на посудинах милосердя, які Він заздалегідь приготував для слави — тобто на нас» (Римлян 9:22–23).

Таким чином, терпеливе очікування Бога — не ознака слабкості, а частина Його досконалого наміру. Він чекає, доки не набереться повне число покликаних, щоби потім, у встановлений Ним час, судити з усією справедливістю та славою.

 Також у видінні сказано, що вони стоять з Агнцем на горі Сіон (Об’явлення 14:1). Про цей Сіон також сказано:

«Але ви наблизились до гори Сіон та міста живого Бога — небесного Єрусалима, і до десятків тисяч ангелів» (Євреїв 12:22).

У стародавньому Ізраїлі на буквальній горі Сіон стояло місто Єрусалим, де правили царі з роду Давида. Сам Давид був поставлений Єговою як цар, який мав правити від Його імені. Отже, династія Давида впродовж століть здійснювала правління на Сіоні, що мало не лише політичне, а й теократичне значення.

Однак більшість нащадків Давида виявилися невірними Єгові, і як результат — їхнє земне правління було припинене, коли вавилоняни зруйнували Єрусалим. Незважаючи на це, Єгова не скасував свою угоду з Давидом — обітницю про вічне царювання з його дому. Зрештою, її виконав досконалий нащадок Давида — Ісус Христос, Який став Царем у Божому небесному Царстві.

Таким чином, стояння 144 000 з Агнцем на горі Сіон символізує їхню участь у небесному правлінні поруч з Ісусом Христом — не на буквальній земній горі, а в духовному, небесному Єрусалимі. Вони — співспадкоємці в небесному Царстві, це виконує давню Божу обітницю про царську династію Давида.

Відколи визначене число християн та їхній Господь, "Ягня", стоять на горі Сіон?
Відповідь на це запитання знаходимо в Ефесян 1:4: «Адже Бог вибрав нас до заснування світу». Це означає, що ще тоді, коли Адам і Єва згрішили, Єгова ухвалив рішення усиновити групу послідовників Христа, щоби вони разом з Ісусом правили в небі. Цю групу він призначив стояти на горі Сіон — символі небесного уряду. Саме про цей намір Єгова вперше згадав у пророцтві Буття 3:15.

Зрозуміло, що відтоді й сам Господь Ісус, як «Ягня», також стоїть на цій горі — в очах Єгови. Те, що апостол Іван побачив у видінні 144 000 осіб, які стоять на горі Сіон, свідчить про незмінність і беззаперечність Божого наміру встановити Своє Царство — досконалу систему небесного правління. Адже тільки Єгова здатен «говорити про те, чого немає, наче воно є» (Римлян 4:17).

Починаючи зі свята П’ятидесятниці, через проповідування апостолів, кожна людина мала можливість потрапити до цього числа — прийняти слова життя й стати одним із небесних спадкоємців.

Про цю групу також сказано, що вони «співають, ніби нову пісню, якої ніхто не міг навчитися». Що ж це за «нова пісня»?

Це пісня хвали Єгові, що звеличує його наміри щодо Царства та розкриває всі ті дії, які Він вживає через Ісуса Христа, аби зробити духовний Ізраїль «для нашого Бога царями й священиками». Вона нова в тому сенсі, що Ісус і апостоли відкрили раніше невідомі подробиці Божого задуму, який існував ще від заснування світу.

Те, що ніхто інший не міг навчитися цієї пісні, означає, що лише 144 000 — духовний Ізраїль — до кінця зрозуміли ці наміри правильно й мали доручення звіщати їх іншим. Це узгоджується з подальшим описом: «У їхніх устах не було знайдено омани», що свідчить про їхню духовну чистоту й вірність.

Вони співають хвалу Єгові — перед престолом, перед живими істотами та 24 старійшинами. Апостол Іван почув цей спів «з неба», що символізує не   буквальне місцеперебування, а радше пророчий  стан. Це означає, що Божий намір стосовно цієї особливої групи — 144 000 — обов’язково здійсниться, і врешті всі вони посядуть свої небесні місця на символічній горі Сіон.

Хто ж такі "живі істоти"? Це небесні ангельські особи, які цілковито впевнені у виконанні намірів Єгови. Вони уважно стежать за поступовим здійсненням Божого задуму щодо цієї вибраної групи та підтримують його. "І саме в це з великим бажанням вдивляються ангели". (1 Петра 1:12 в).

А як розуміти, що 144 000 співають перед 24 старійшинами, якщо ці старійшини — також частина цієї ж групи? Відповідь полягає в тому, що 24 старійшини зображають не окремих індивідів, а духовний стан всіх помазанців, які ще живуть на землі (а також померлих християн але в очах Єгови вони все одно живі) . Вони є активними учасниками Божого наміру й водночас впевнені у його виконанні. Їхня віра ґрунтується на пророчому слові Єгови щодо Царства та гори Сіон.

Як пояснює Павло в Ефесян 2:5–6: «Хоча ми були мертвими через свої провини, Бог оживив нас разом з Христом... і посадив з ним у небесах». Помазанці все ще перебувають у немічному тілі, але в духовному розумінні вже є з Христом у небесах.

Тож ким є 24 старійшини? Це символічне зображення помазанців, які живуть на землі, але в Божих очах мають воскреслий, схвалений стан. Їхнє духовне служіння зображено в Об’явленні 5:8: «Кожен мав арфу, і золоті чаші, повні фіміаму, що означає молитви святих». Їхні молитви, мов фіміам, підносяться до Єгови, поки вони очікують часу, коли зможуть посісти своє місце на небесній горі Сіон. Тож 24 старійшини представляють воскреслий духовний стан, а не буквальне місце перебування — чи в небі, чи на землі. Йдеться про духовний статус перед Єговою, оснований на вірі в обітниці та участь у небесному покликанні. Померлі помазанці не перестають існувати в Божих очах, бо Бог — «не Бог мертвих, а живих» (Марка 12:27).

Таким чином, 144 000 — це пророча картина, а 24 старійшини — духовна реальність помазанців  які живуть на землі або вже померли. Це ніби перед кожним помазанцем стоїть пророче бачення — вони вже зараз "бачать" 144 000, які стоять у небі і співають перед ними.

Подібна картина була показана під час преображення Ісуса на горі, найімовірніше, Гермон. Апостоли Петро, Яків та Іван побачили видіння майбутнього Божого Царства, де помазанці перебувають з Ісусом у славі. Мойсей і Ілля в цьому видінні зображали помазанців, які будуть воскреслені лише під час явлення — видимої присутності Христа в майбутньому. Вони фактично побачили самих себе та всіх помазанців у їхньому майбутньому небесному стані — це була видима ілюстрація того, що в Божому намірі вже звершено.

На це видіння спиралися вірні християни першого століття. Апостол Петро підтвердив:
«Ми розповідали вам про силу й прихід нашого Господа Ісуса Христа не на основі вигаданих байок, а як очевидці його величі. Бо він одержав від Бога, Отця, честь і славу, коли до нього пролунав голос: "Це Син мій улюблений. Я ним задоволений". Ми чули цей голос з неба, коли були з ним на святій горі. І тому ми ще більше утверджені в пророчому слові» (2 Петра 1:16–19).

Жодна сучасна релігійна організація або група не містить в собі 144 000 осіб, які були «викуплені з-поміж людей» (Об’явлення 14:4), адже всі релігійні групи нашого часу мають певний ступінь духовного «осквернення з жінками» або «оману в устах» — одні більшою мірою, інші меншою. Логічно припустити, що якби 144 000 осіб мали походити з якоїсь конкретної організації, це число вже давно було б досягнуте. Та очевидно, що Єгова не зараховує до цієї вибраної групи тих, хто лише вважає себе помазанцем, але не відповідає духовним умовам, викладеним Ісусом і апостолами в натхнених Грецьких Писаннях.

Це число ніколи не формувалося в рамках організації Свідків Єгови, яка з’явилася лише на початку XX століття, як і з-поміж так званих Дослідників Біблії, що передували їй. 144 000 — це учасники «нової угоди», яку Ісус уклав зі своїми вірними учнями. Вони мають точно дотримуватись її умов.

Як сказано про Мойсея: «Коли він мав спорудити намет, отримав від Бога наказ: “Дивись, зроби все за зразком, який було показано тобі на горі”» (Євреїв 8:5). Якщо в минулому Єгова вимагав дотримання кожної деталі у зовнішньому символічному наметі — скинії, то тим більше Він очікує досконалого слідування умовам від тих, хто бажає увійти в нову духовну угоду. Як сказав Ісус під час вечері: «Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові, яка проллється за вас» (Луки 22:20).

У першому столітті ці особи справді існували як виразна група, але сьогодні вони можуть бути лише поза межами сучасних релігійних структур. Це можуть бути поодинокі особи, а якщо їх кілька в одній місцевості, вони можуть об’єднуватись для спільного поклоніння. Кожен, хто пізнає істинне вчення Христа першого століття, може стати одним із них.

Варто зауважити: саме Єгова Бог особисто вибирає кандидатів до числа 144 000 — і починає це ще з моменту їхнього народження. (Див. статтю «Передбачення Єгови про своїх синів»). Як сказав апостол Петро: « ... всіх, кого покличе до себе Єгова, наш Бог» (Дії 2:39). Упродовж довгих століть релігійної історії могло взагалі не бути жодного з цих помазанців.

Коли ж це число буде повністю набране й остаточно запечатане, ангели Єгови відпустять «вітри знищення» на цю злу систему, і світ зазнає повного знищення — подібно до Содома й Гоморри (Об’явлення 7:1–4). Саме тому Сатана, Диявол, наполегливо воює проти остаточного формування цієї групи, як 144000. Він доклав максимум зусиль, щоб усі християнські течії були духовно занечищені, змішані з язичництвом і втратили істину.

Християнина, який прагне пізнати правду й привести своє поклоніння у відповідність до зразка першого століття, Сатана намагається звести зі шляху, підштовхуючи до релігійної неправди, духовного забруднення й порушення Божих постанов — аби лише ця особа не стала одним з 144 000 «викуплених від землі» і не була остаточно запечатана.

«І розлютився дракон на жінку, і пішов воювати з рештою її потомства, які виконують Божі заповіді та мають свідчення Ісуса» (Об’явлення 12:17). Ця духовна війна проти останку 144 000 триває з часів першого століття. І вже тоді вона давала свої плоди — про що свідчать листи Ісуса до семи зборів, у яких згадано чимало серйозних проблем. Із них стає зрозуміло, що вже тоді залишилося дуже мало справді вірних Єгові — вірних не лише морально, а й у поглядах, тобто за вченням.

(дивіться статтю "Єресі першого століття "https://goodnewshristianity.blogspot.com/2022/01/blog-post.html ) 

 Оскільки Сатана знає, що сказано в Об’явлення 21:27: «Проте в нього не зможе потрапити жодна опоганена річ і не увійде жоден, хто чинить мерзоту і вдається до обману», він робить усе можливе, аби ніхто не зміг досягти цього святого становища.

Тільки ті, хто «викуплені від землі» та «від людей», отримають нагороду в небесах — тобто у духовній сфері існування. Вони названі первістками — першими, хто отримає повне спасіння, і мають особливий статус у Божих очах.

Кандидати у«великий натовп» також можуть стати частиною 144 000,   та отримати святого духа. Для цього їм потрібно привести свої вірування у повну відповідність до зразка християн першого століття (Івана 1:12; Римлян 16:17). Вони також мають почати проповідувати саме про небесну надію, оскільки той, хто проповідує про земну, не може бути справжнім помазанцем (Галатів 1:6–9; 2 Коринфян 11:4в).

Маючи щире прагнення служити Єгові в дусі правди, такі особи не можуть залишатися в лоні своєї колишньої релігії чи збору. Вони повинні вийти з тієї організації чи групи, яка не відповідає духовному зразку. Зробивши ці необхідні кроки, християнин може отримати святий дух Єгови як печатку помазання, після чого має охреститися у воді.

Вимоги до вірувань, які потрібно мати для отримання святого духа, див. у додатку до статті «Божий рай».