Мир духу Божого.

                                  

  "Мир… Що означає це слово для більшості людей? Кожен розуміє його по-своєму. Деякі навіть не шукають миру — навпаки, прагнуть протилежного: агресії, помсти, ненависті. Ці почуття руйнують саму суть людини та її життя. Жага помсти спустошує: навіть помстившись, людина не знаходить ані спокою, ані миру.

Чимало людей шукають щастя у різних формах чуттєвих насолод. Усе, що вони роблять задля задоволення, зводиться до стимуляції мозку. Вишукана їжа, тютюн, алкоголь та подібні речі — все це приносить короткочасну насолоду. Великі надії покладаються на уявні досягнення: купівлю автомобіля, будинку, одруження, народження дітей, здобуття престижної роботи тощо.

Насолоди, які дають наркотичні речовини, спочатку справді викликають ейфорію, та згодом стають найруйнівнішими — як для тіла, так і для душі. Пізніше приходять депресія, втрата сил, хвороби, деградація. Як писав апостол Павло, багато хто живе за принципом: «Їжмо та пиймо, бо завтра помремо» (1 Коринфян 15:32).

Інші ж живуть очікуванням майбутніх досягнень. І коли ці цілі досягаються, на мить приходить задоволення, підвищується самооцінка, зростає статус. Але згодом з’являється порожнеча. Дехто має зовнішню стабільність, життя йде своїм плином, аж раптом — хвороба близької людини або власна. І тоді ілюзія миру зникає.

Про це вже багато сказано й досліджено. Але я хочу звернути увагу на інший, справжній мир — той, який приходить через учнівство Ісуса. Перш ніж перейти до цього, щиро раджу прочитати 14-й розділ Євангелія від Івана — в перекладах Нового світу та Кулакова.

    Мир Христа можна знайти лише через правдиві знання про Ісуса та близькі стосунки з ним і з його Батьком — Богом Єговою. Після останньої вечері, напередодні своєї смерті, Ісус багато говорив зі своїми учнями саме про цей мир. Протягом трьох років він навчав їх, закладаючи міцний фундамент віри. Одним із результатів цієї віри став мир з Богом.

Ось що він сказав:
«Я залишаю вам мир, свій мир даю вам. Я даю вам не так, як дає світ. Нехай не тривожиться ваше серце і не лякається» (Івана 14:27).
Ісус залишив учням свій мир — той внутрішній стан, який мав сам. Але завдяки чому він його мав? Завдяки своїм найближчим стосункам з Батьком, Творцем. Ісус жив у повній злагоді з Його волею, слухаючи Його в усьому, і це приносило йому глибокий, незламний мир.

Він наголосив, що дає мир не так, як дає світ, або, як сказано в перекладі ВТІ, «якого на землі ніхто вам не дасть». У цьому світі немає нічого і нікого, що здатне дати людині такий мир, як Ісус Христос. Щасливі ті, хто його отримує. Їхні серця вже не будуть охоплені страхом і тривогою. Про це Ісус повторює кілька разів:
«Нехай не тривожиться ваше серце. Вірте в Бога і в мене вірте» (Івана 14:1).
Віра — ключ до серця, вільного від тривог, незалежно від того, що відбувається довкола.

Та ми не повинні плутати цей мир із звичайним спокоєм — наприклад, коли людина відпочиває після важкого дня або коли у неї тимчасово немає проблем. Ні, мир Христа — іншої природи. Це дар Божого святого духу, Його дієвої сили.

«Я попрошу Батька, і Він дасть вам іншого Втішителя, щоб він був з вами повік — духа правди, якого світ прийняти не може, бо не бачить його і не знає. А ви його знаєте, бо він перебуває з вами і буде в вас» (Івана 14:16,17).

Ісус називає святий дух Єгови втішителем, бо той справді втішає — зміцнює, надихає і приносить мир. Але цікаво, що Ісус каже: «світ не може його отримати». Чому? Тому що будь-яке осквернення серця — аморальними бажаннями, фальшивими релігійними вченнями, політичними або фінансовими амбіціями — перешкоджає «духу правди» оселитися в людині.

Більше того, отримати цей дух непросто. Щоб Бог дав його, потрібно пройти шлях очищення, серйозних зусиль і вірного учнівства — шлях, який веде до Божого синівства вже тут, у грішному світі.

Ті, хто є Божими синами (чи дочками), переживають у серці особливі відчуття, про які сказано:
«І оскільки ви сини, Бог послав у наші серця дух свого Сина, який кличе: “Авва, Батьку!” (Галатів 4:6).

Згідно зі словами апостола Павла, не сам християнин вигукує в серці «Авва, Батьку!», а це сам дух Єгови промовляє замість нього. Адже християнин ще перебуває в грішному стані, у фізичному тілі, і не має природного права на синівство. Але саме святий дух наче заступається за нього перед Батьком. Через це християнин, попри успадкований гріх від Адама, може бути глибоко переконаним, що він — дитина Божа й співспадкоємець Царства:
«А якщо ти син, то й спадкоємець через Бога» (Галатів 4:7).
Таким чином, завдяки потужному свідченню святого духу в серці, християнин переконаний, що він — син Єгови.

Ісус теж говорив про це, коли сказав:
«А ви цей дух знаєте, бо він перебуває з вами та у вас» (Івана 14:17).
Цей дух знали тільки віддані учні Ісуса. Вони не могли сплутати його ні з чим іншим. Вони могли чітко розпізнати, коли він присутній, і коли його немає.

Без святого духу людина не може повністю переконати себе, що вона справді стала Божою дитиною — як би сильно не намагалася. Але маючи дух, християнину не потрібно метатися в сумнівах. Він має внутрішню впевненість у своєму становищі перед Єговою.

Ісус сказав:
«Хто береже Мої заповіді й дотримується їх, той любить Мене. А хто любить Мене, того любитиме Мій Отець, і Я любитиму його, і відкрию йому Себе у Своїй любові ясно» (Івана 14:21, ВТІ).
Ці слова — про справжній досвід. Ісус обіцяє, що відкриє себе учневі ясно. Отже, живучи на землі, християнин, який отримав святий дух, ясно усвідомлює, що Ісус з ним, що він люблений, і що Божа любов реальна.