Вони відступили від правди ( 2Тим 2:18). Друга частина.

    

Дещо докладніше про повернення до життя в небесах учнів і апостолів іcуса

Повернення до життя учнів і апостолів іcуса безпосередньо пов’язане з його явленням (1 Петра 1:7, 13). Саме в цей час, а не раніше і не поступово, має відбутися воскресіння тих, хто був покликаний до небесної надії.

Апостол Павло детально описує цю подію в 1 Фесалонікійців 4:13–17. Виникає закономірне запитання: звідки він так добре знав подробиці майбутнього воскресіння?

Є лише два реалістичні пояснення. Або Павло отримав цю інформацію від інших учнів, які дізналися про неї під час розмов із воскреслим Іcусом після його воскресіння з мертвих, або ж сам воскреслий Іcус відкрив йому ці подробиці через надприродне об’явлення.

Другий варіант Павло прямо підтверджує власними словами:

«Тож знайте, брати, що добра новина, яку я звіщаю, не є чимось людським, бо я одержав її не від людини і не був навчений цьому. Я здобув її завдяки об’явленню, яке дав іcус христос» (Галатів 1:11, 12).

Отже, опис у 1 Фесалонікійців 4 розкриває   те, що було відкрито Павлові самим воскреслим Іcусом.

Далі наведу текст цієї події: 

     «До того ж, брати, ми не хочемо, щоб ви залишались у незнанні щодо тих, хто спить смертним сном, не хочемо, щоб сумували, як інші люди, котрі не мають надії. Бо якщо ми віримо, що Ісус помер і воскрес, то також віримо, що Бог приведе разом з ним і тих, хто заснув смертним сном, будучи в єдності з Ісусом. На підставі слова Єгови ми говоримо, що ті з нас, хто буде живий під час присутності παρουσία Господа, аж ніяк не випередять тих, хто заснув смертним сном.  Бо сам Господь зійде з неба з наказом, з голосом архангела  та з Божою сурмою, і мертві, що перебувають в єдності з Христом, воскреснуть першими. Потім ті, хто залишатиметься живим, будуть разом з ними забрані в хмарах, щоб у повітрі зустрітися з Господом,  і з того часу ми завжди перебуватимемо з ним» НС.  

У цьому перекладі привертає увагу вставка Божого імені у фразі «на підставі слова Єгови». Вона виглядає недоречною з кількох причин. По-перше, жодне пророче слово з Єврейських писань не описує таку подію тобто воскресіння церкви до небес. По-друге, сам Павло чітко пояснює, що отримав це знання не безпосередньо від Єгови і не через пророків минулого, а через об’явлення, яке дав йому Іcус Христос. По-третє, з усього контексту видно, що мова йде про дію Іcуса, його сходження з неба, його голос і його присутність, а не про окреме звернення Єгови до Павла.

  З цих слів однозначно випливає, що учні Іcуса на той момент і до самої παρουσία перебувають у стані смерті. Павло кілька разів наголошує, що вони «заснули смертним сном». Цей образ означає не активне існування в іншій формі, а повну бездіяльність і очікування майбутнього пробудження.

 Тому такий опис ніяк не узгоджується з уявленням про «невидиму таємну присутність» Христа, яка нібито триває вже понад століття. Якби Христос уже був присутній і діяв у цьому сенсі, то апостоли не могли б і далі залишатися серед тих, хто «спить». За логікою Павла, їхнє воскресіння нерозривно пов’язане з явленням Іcуса і відбувається під час нього, а не задовго до цього і не в прихованій формі.

Саме тому 1 Фесалонікійців 4:13–17 описує не невидимий процес, а конкретну, майбутню й відкриту подію, яка стане поворотним моментом для всіх, хто перебуває в єдності з христом.

У першій частині вже було показано й обґрунтовано, що «явлення» (ἀποκάλυψις) христа та його «присутність» (παρουσία) — це не дві різні фази, а одна й та сама подія, описана з різних боків. Сам Павло говорить про неї як про єдиний момент, під час якого відбувається воскресіння і возз’єднання всіх, хто перебуває в єдності з христом.

Ті, хто буде живий під час його явлення, не випередять тих, хто помер раніше. Навпаки, «мертві в христі воскреснуть першими», і це станеться саме тоді, коли «Господь зійде з неба з наказом, з голосом архангела та з Божою сурмою». Сам вираз «зійде з неба» чітко вказує не на приховану дію, а на повернення Христа в славі, тобто на його другий прихід.

Саме в цей час Христос сяде на судовому престолі, щоб судити світ:

«Коли прийде Син людський у славі, і з ним усі ангели, тоді сяде він на свій величний престол» (Матвія 25:31).

Народи не побачать Христа буквально у фізичному тілі, але побачать «знак Сина людського» (Матвія 24:30). Це буде небесне знамення, подія надприродного походження, пов’язана з небом і хмарами. Його зміст буде настільки очевидним, що навіть дитина зрозуміє: йдеться про пряме втручання згори в людські справи.

Отже, вислів «зійде з неба» охоплює всю сукупність цих подій: явлення Христа, воскресіння мертвих у Христі, возз’єднання живих учнів Ісуса і воскреслих та початок суду. У такому контексті немає місця для ідеї тривалої, непомітної або розтягнутої в часі «присутності». Це одна подія, яка відбудеться відкрито і матиме незаперечні наслідки для всього світу. 

Божа сурма і відкритий характер явлення христа

Також у цьому контексті згадується «Божа сурма». Майже ідентичний вислів знаходимо у словах іcуса:

«Він пошле своїх ангелів з потужним звуком сурми, і вони зберуть його вибраних з чотирьох сторін світу — від одного краю неба до іншого» (Матвія 24:31).

Отже, порівняння текстів Матвія 24 та 1 Фесалонікійців 4 показує, що «Божа сурма» безпосередньо пов’язана з майбутнім явленням Христа, а не з умовним початком його «невидимого правління» у 1914 році чи нібито воскресінням померлих у 1918 році. Така концепція змальовує Христа як того, хто змушений діяти нишком, без відкритого вияву влади. Проте біблійний опис малює зовсім іншу картину.

Коли на горі Сінай лунав звук сурми надприродного походження, весь народ тремтів. Цей потужний і глибокий звук був очевидною ознакою присутності Єгови та викликав благоговійний страх. Подібний принцип повторюється й у майбутніх подіях. Хоча люди не побачать Іcуса в буквальному, тілесному вигляді, як під час його земного життя, по всій землі проявляться вражаючі й безсумнівні ознаки втручання згори.

Цілком імовірно, що під час цього явлення пролунає й особливий звуковий сигнал, образно названий сурмою, який буде сприйнятий по всій землі. Після цього в народів уже не залишиться простору для сумнівів, що Христос дійсно прийшов. Саме про таке всесвітнє усвідомлення говорить Об’явлення 1:7:

«Він прийде з хмарами, і його побачить кожне око, в тому числі й ті, хто його проколов. Тоді через нього всі племена землі з горя битимуть себе в груди».

Апостол Павло підтверджує цю ж думку, згадуючи про «останню сурму»:

«Говорю вам священну таємницю: не всі ми заснемо смертним сном, але всі змінимося — умить, як оком змигнути, під час останньої сурми. Бо сурма подасть звук — і мертві воскреснуть нетлінними, і ми змінимося» (1 Коринфян 15:51–52).

Ця «остання сурма» за змістом відповідає тій самій «Божій сурмі», про яку йдеться у Фесалонікійців. Христос, діючи як представник Єгови, публічно здійснюватиме його волю — воскресіння тих, хто перебуває в єдності з Христом, до небесної слави.

Звернімо увагу на ще одну важливу деталь: Павло описує цю подію як миттєву, одномоментну дію, а не як процес, розтягнутий на десятиліття. Як тільки сурма подає звук — усе звершується відразу:

«Свершится это быстро, во мгновение ока, при последней трубе. Вострубит она, и мертвые воскреснут нетленными, мы же окажемся преображенными» (ВТІ).

Такий опис остаточно виключає уявлення про поступове, приховане або багаторічне виконання цих подій. Явлення христа, воскресіння і зміна живих відбуваються як єдиний, відкритий і вирішальний акт.

   У Першому посланні до Фесалонікійців читаємо:

«хто залишатиметься живими, будуть разом з ними забрані в хмарах».

Схожий опис міститься і в Матвія 24:31:

«Він пошле своїх ангелів з потужним звуком сурми, і вони зберуть його обранців з чотирьох сторін світу — від одного краю неба до іншого».

Отже, послідовники іcуса, які вже померли, воскреснуть першими, але й живі не відстануть від них. Павло спеціально наголошує: «разом з ними», підкреслюючи, що ця подія — зібрання як мертвих, так і живих обранців — відбудеться майже одночасно. Різниця в часі між воскресінням померлих і переміною живих буде настільки незначною, що її доречно вважати символічно «одночасною».

Мова йде про надзвичайно короткий проміжок часу — можливо, години або, щонайбільше, одну добу, але аж ніяк не про місяці, роки чи, тим більше, століття. Сам характер опису у Павла не залишає простору для тривалого очікування або розтягнутого сценарію.

Протягом цього короткого часу всі, хто належить до помазанців Єгови — як живі, так і воскреслі, — отримають небесну славу і разом постануть перед своїм Господом. Саме на таку спільну і одночасну прославу вказує апостол у словах:

«Коли ж виявиться Христос — наше життя, тоді виявитесь із ним у славі й ви» (Колосян 3:4).

Таким чином, явленняХриста за своєю природою не може бути подією, розтягнутою в часі. Причина цього полягає не лише у воскресінні, але й у подальшій ролі прославлених співучасників Христа. Вони мають разом з ним узяти участь у звершенні суду над цим світом.

Про це прямо сказано в Об’явленні:

«Переможцеві, який до самого кінця буде наслідувати мої вчинки, я дам владу над народами, як і я отримав владу від Батька. Тож він пастиме людей залізним жезлом, і вони будуть розбиті, неначе глиняний посуд» (Об’явлення 2:26–27).

Отже, з усього сказаного випливає чіткий висновок: жодна сучасна релігійна організована структура не навчає повної біблійної правди повернення Іcуса Христа та прославлення його вірних учнів у небесах. Біблійне свідчення говорить про інше — про явне, вражаюче, коротке й величне явлення, під час якого Христос не діє приховано, а відкрито заявляє про себе, збирає своїх і негайно вступає в дію.

Ключові тези:

1. Учні Ісуса зараз у смертному сні, тобто вони в небутті, бездіяльні. Це суперечить ідеї, ніби хтось з них уже воскрес у 1918 році.

2. Апостол Павло у 1 Фес. 4:13–17 описує, що спершу воскреснуть ті, хто "помер у Христі", а потім майже одразу переміняться ті, хто буде живий. Обидві групи підуть назустріч Христу разом, ніби одночасно.

3. Ця подія супроводжуватиметься гучним звуком сурми, що символізує небесне, відкрите втручання. Усі народи це відчують. Вона не буде таємною.

4. Явлення Христа — це не якийсь "етап", розтягнутий у часі, а момент потужного, явного, всесвітнього впливу, який супроводжується воскресінням вірних і Божим судом над світом.

5. Біблія узгоджено говорить про "сурму" в різних місцях (Фесалонікійці, Матвія, 1 Коринфян), і це —  реальний сигнал, що позначатиме початок   дій Єгови через свого сина Ісуса Христа.