Що таке святий дух в Біблії?

                                          

   У Євангелії від Матвія 28:19 Ісус дає доручення своїм учням: «Робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духу». Це спонукає багатьох задуматись: Що таке святий дух? Як його можна отримати? І чи можливо це сьогодні?

Щоб відповісти на ці запитання, потрібно уважно дослідити біблійні згадки про святий дух. У єврейських Писаннях — тобто в тому, що часто називають Старим Завітом, — згадок про нього сотні. Перше з них зустрічаємо вже у Буття 1:2:

«…Дух Божий ширяв над поверхнею води».

Цей вислів — «дух Божий» — підказує, що йдеться про силу, яка належить Богу, і яку Він застосовує для досягнення Своїх намірів. У наведеному випадку — для творіння. Отже, вже на перших сторінках Писання бачимо, що Бог використовує свій дух як активну силу, що діє, а не як окрему особу.

Святий дух також відіграє ключову роль у спілкуванні Бога зі Своїми служителями. У Псалмі 143:10 цар Давид молився:

«Навчи мене чинити волю Твою, бо Ти — Бог мій. Добрий дух твій нехай веде мене по рівній землі» (або «землі праведності» — переклад Нового світу).

Або, наприклад, у розповіді про Самсона читаємо:

«Зійшов на нього дух Господній [Єгови], і він розірвав того левчука, як ягня…» (Суддів 14:6).

Звернімо увагу: у цьому вірші дух згаданий не просто як «дух Божий», а конкретно як «дух Єгови». Це знову ж підкреслює приналежність цієї сили самому Єгові. Він застосовує її по-різному: щоб створювати життя, передавати вказівки, надихати на пророцтва або ж наділяти людину надзвичайною силою.

Таким чином, ми можемо зробити логічний висновок: святий дух — це діюча сила Єгови, Його невидимий, але могутній інструмент, за допомогою якого Він виконує свою волю. Це не просто енергія у звичному людському розумінні. Ця сила є живою, багатогранною та універсальною. Вона може як утворити гігантську зірку в глибинах космосу, так і тонко, неначе хірург, змінювати серце покірного служителя.

Отже, щоб зрозуміти що таке святий дух, слід розглядати його не як окрему особу, а як прояв дії самого Бога Єгови — найпотужнішої істоти у всесвіті, яка використовує цей інструмент як з любов’ю, так і з величчю. 

 
  У грецьких Писаннях Ісус прямо називає святий дух «пальцем Божим». У Луки 11:20 читаємо:

«Коли ж я перстом Божим виганяю демонів, то до вас уже прийшло Царство Боже».

У паралельному місці, Матвія 12:28, Ісус використовує інший вираз:

«А коли ж духом Божим виганяю Я демонів, то настало для вас Царство Боже».

Ці слова показують, що «палець Божий» і «дух Божий» — це різні образи, які стосуються одного й того самого явища. У Біблії «палець» часто символізує діючу силу руки, а «рука» — дієву присутність чи втручання Бога. Отже, обидва вислови вказують на Божу силу, через яку Ісус чинив чуда.

Контекст підтверджує це: вище фарисеї звинувачували Ісуса, нібито він виганяє демонів силою Вельзевула. У відповідь Ісус пояснює, що насправді діє силою Божою, а не сатанинською. Отже, в цьому уривку йдеться не про особу, а саме про силу — або Божу, або силу диявола.

Далі, в цьому ж контексті Ісус промовляє значущі слова про молитовне прохання:

«Просіть — і буде вам дано… Коли ж ви, бувши злі, вмієте давати добрі дари своїм дітям, скільки більше Отець небесний дасть святого духа тим, хто просить у нього!» (Луки 11:9–13).

Ісус порівнює святого духа з їжею, яку турботливі батьки дають своїм дітям: хлібом, яйцем, рибою. Ці речі — не особи, а дари, які задовольняють потреби. І саме на цьому паралелізмі тримається логіка: якщо недосконалі батьки можуть дати корисні речі, тим паче Бог може дати святого духа — не як особу, а як щось дієве, практичне, потрібне. Це ще раз підкреслює, що святий дух — не особа, а сила Єгови.

Ту саму думку Ісус висловлює і в Луки 24:49:

«І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки не зодягнетеся силою з висоти».

Це пряма вказівка на святий дух, якого учні отримали в день П’ятдесятниці (Дії 2:1–4). Тут дух прямо названо силою з висоти. Отже, з усіх цих місць зрозуміло, що святий дух — це не окрема особа, а невидима, але реальна Божа сила, яку Він дає за своєю волею.

 

Уособлення не означає, що дух є особою.

Дійсно, Ісус назвав святий дух «Помічником» (грецькою пара́клетос) і сказав, що він «навчатиме», «свідчитиме», «говоритиме», «чутиме» та «керуватиме». В Євангелії від Івана у зв’язку з цим іноді вжито особові займенники чоловічого роду (пор. Ів. 14:16–17, 26; 15:26; 16:7–15). Але чи є це доказом, що святий дух — особа?

У Біблії часто вживається уособлення неживих понять. Наприклад, у книзі Прислів’я мудрість зображено як жінку, яка «волає», «говорить» і «звертається до людей» (Пр. 1:20–33; 8:1–36), і про неї вживаються займенники жіночого роду. У Матвія 11:19 та Луки 7:35 мудрість також «має дітей», тобто проявляється в учинках. Очевидно, що це поетичне уособлення, а не вказівка на буквальну особу.

Або візьмімо приклад з апостола Павла: у Римлян 5–7 він уособлює гріх і смерть, кажучи, що вони «царюють», «зваблюють», «вбивають», «панують». Зрозуміло, Павло не вважав гріх або смерть особами — це художній засіб мови, що надає уособлення цим силам.

Так само й Ісус, називаючи святий дух «Помічником», вдається до уособлення, щоби описати його діючу роль — як захисника, наставника й втішителя. Сам іменник пара́клетос у грецькій мові має чоловічий рід, і саме тому в реченнях, де він фігурує як граматичний підмет, вживаються займенники чоловічого роду.

Однак коли Іван використовує слово пне́ума (дух), що є середнього роду, він відповідно вживає й займенники середнього роду. Це підтверджує, що граматичний рід визначає вибір займенників, а не богословська ідея особистості духу.

Таким чином, застосування чоловічих займенників до святого духу зумовлене граматикою, а не свідченням про якусь окрему особистість. Ісус, використовуючи образ «помічника», просто підкреслює, що дух діє як засіб допомоги — Божа сила, яку Отець посилає для підкріплення Своїх служителів.

 Що означає хреститися в «ім’я» святого духу?

У Матвія 28:19 Ісус заповідає хрестити учнів «в ім’я Отця, і Сина, і святого духу». Тут варто звернути увагу на грецьке слово о́нома («ім’я»), яке не завжди стосується особового імені. У нашій мові подібну конструкцію можна побачити у фразах: «іменем закону», «в ім’я справедливості», «в ім’я науки». Йдеться не про ім’я як таке, а про авторитет, джерело сили чи причину дії.

Те саме спостерігається і в Біблії. У Матвія 10:41 читаємо:

«Хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить нагороду пророка…»

Деякі переклади передають це буквально, інші ж передають смислово:

«Хто приймає пророка, бо той є пророк, отримає нагороду пророка».

Тобто вживання слова о́нома (ім’я) у подібних контекстах слугує для позначення підстави, повноваження або джерела, з яким пов’язано певну дію.

Професор А. Т. Робертсон коментує це так:

«У Матвія 28:19 слово о́нома вживається у значенні сили або влади, як це часто буває у Септуагінті та в папірусах» (Robertson’s Word Pictures in the New Testament, 1930, т. 1, с. 245).

Отже, хрещення «в ім’я... святого духу» означає визнання   та походження цього духу. Той, хто хреститься, визнає, що святий дух — це сила, яка походить від Єгови, діє згідно з його волею і є засобом, яким Бог усиновлює своїх помазаних слуг.

Такий учень визнає:
– що святий дух — це не особа, а дієвий засіб  Бога,

– і що саме Бог визначає, коли і в якій мірі цю силу дарувати.

 Додаткові докази, що святий дух не є особою

Ще одним вагомим доказом того, що святий дух не є особистістю, є те, що в Біблії він згадується поряд з речами, які очевидно не є особами — наприклад, з водою і вогнем (Матвія 3:11; Марка 1:8). Таке поєднання виглядало б дивним, якби святий дух був особою, а не силою.

У Діях 1:5 і 11:16 сказано, що християни будуть охрещені святим духом, тобто занурені в нього, подібно до того, як занурюються у воду. Павло, у посланні до ефесян, заохочує:

«Наповнюйтесь духом, а не вином» (Ефесян 5:18).
Якщо б дух був особою, така паралель виглядала б недоречно.

У кількох місцях говориться, що люди були «сповнені» духа (Дії 6:3, 5; 11:24), разом із такими рисами, як мудрість, віра, радість (Дії 13:52). У 2 Коринфян 6:6 святий дух згадується нарівні з подібними якостями. Така мова природна щодо впливу чи внутрішнього стану, а не щодо особи.

Іноді стверджують, що святий дух — це особа, бо «свідчить» або є «свідком» (Дії 5:32; 20:23). Але слід зазначити, що вода і кров також названі свідками в 1 Івана 5:6–8. У цьому випадку «свідчення» не вказує на особистість, а на доказ або вплив, який щось підтверджує.

Коли ж у Біблії сказано, що святий дух «говорить» або «свідчить», контекст часто показує, що говорили люди під впливом духа, а не сам дух промовляв напряму (Євреїв 3:7; 10:15–17; Псалом 95:7; Єремії 31:33, 34; Дії 19:2–6; 21:4; 28:25). Це можна порівняти з гучномовцем або радіо: людина говорить у мікрофон, але звук чути в іншому місці — ніби «говорить» сам пристрій.

Так і Єгова, діючи через святий дух, доносить Свою волю до розуму й серця людини, а вона, своєю чергою, передає цю волю іншим. Тож дух є засобом передачі Божої думки, а не особистістю.

Що означає, що цей дух "святий"?

Святий дух названий «святим», бо походить від святого Бога. Він не має земного або гріховного походження, у ньому немає нічого нечистого чи порочного. У Римлян 1:4 згадується про «дух святості» — саме ця фраза підкреслює його моральну чистоту, а не особисту природу.

У єврейській мові, коли йдеться про силу, часто вживається слово ко́ах, а в грецькій — ді́наміс. У той же час, слова ру́ах (єврейською) і пне́ума (грецькою), які перекладаються як «дух», вживаються поряд із цими поняттями, іноді навіть у паралельних зворотах (Михея 3:8; Захарія 4:6; Луки 1:17, 35; Дії 10:38). Це свідчить про те, що хоча ці слова пов’язані між собою, вони мають різні відтінки значення.

• Ді́наміс означає потенціал до дії, внутрішню силу — подібно до енергії, що зберігається в батарейці.

• Пне́ума ж — це сила в дії, вплив, що спричиняє рух або зміну — як електричний струм, який виходить із батарейки й діє на щось.

Хоча всі ці слова перекладаються українською як «сила», в мовах оригіналу вони мають різні функції й контекстуальне значення. Це ще раз підтверджує, що святий дух — це не просто загальна сила, а спрямована, жива дія Бога. Проте ніде в Писанні його не зображено як особу, окрему від Єгови.  (На основі праці "Розуміння Біблії")

 

   Як отримати святий дух?

Отже, якщо з Писання стало зрозуміло, що святий дух — це сила Єгови, виникає логічне запитання: як його отримати? Що означає бути охрещеним святим духом?

У своєму посланні апостол Іван писав:

«Ви отримали помазання від Святого» (1 Івана 2:20).
Ці слова вказують на джерело духа — святість Єгови, і водночас натякають на умови для його отримання. Бог не дає свого святого духа будь-кому. Він — святий, тому його дух може діяти тільки в морально чистому середовищі, в серці людини, що не занечищене хибними вченнями, обманом і гріховними практиками.

Щоби отримати святий дух, людина повинна:
– відмовитися від фальшивих релігійних доктрин,
– очистити своє поклоніння від язичницьких традицій,
– і жити відповідно до моральних норм, викладених у Святому Письмі.

Чому це необхідно? Бо, як сказано в Псалмі 94:20:

«Хіба твоїм союзником може бути престол зіпсуття, який замишляє лихо в ім’я закону?»

Єгова — Бог правди, і не може бути союзником того, хто живе в неправді. Якщо людина вірить у хибні вчення, як-от:
– Трійця,
– безсмертна душа,
– вічні пекельні муки,
– або «невидима присутність Христа з 1914 року» —
то вона не може отримати святий дух, бо ці вчення суперечать чистій біблійній істині.

Те саме стосується тих, хто святкує язичницькі свята або дотримується звичаїв, що не мають нічого спільного з християнством. Навіть якщо така людина формально знає правду, її поклоніння лишається заплямованим, а отже, неприйнятним для святого духа.

---

Умови для отримання святого духа

Щоб бути охрещеним святим духом, потрібно:

1. Розірвати зв’язки з усіма фальшивими вченнями,

2. Очистити своє життя від язичницьких звичаїв,

3. Покаятися, посвятити себе Єгові,

4. Жити відповідно до біблійних моральних норм,

5. Прийняти істину, звіщену апостолами.

6. Прийняти водне хрещення на основі прийнятої бібліної правди

Як пише апостол Петро:

«Бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного — Словом Божим, живим та тривалим.
Бо кожне тіло, немов трава, і всяка слава людини — як цвіт трав’яний: засохне трава, то й цвіт опаде,
а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії»
(1 Петра 1:23–25).

Лише чисте Слово Божої істини, звіщене через апостолів, веде до спасіння, отримання святого духа та новонародження від Бога.

---

Про те, як саме змінюється внутрішній стан людини, коли вона отримує святий дух, читайте у статті «Божий Рай».