Молитви святих.

     

                                              

У скинії угоди, яку збудував Мойсей, у першому відділі, що називався «Святе», стояв малий золотий жертовник. Він був розташований безпосередньо перед завісою, яка відділяла Святе Святих — найвнутрішніше святе місце, де зберігався ковчег угоди. Цей жертовник було виготовлено з акаційного дерева й покрито щирим золотом. Щоранку і щовечора священники з роду Аарона спалювали на ньому особливі пахощі — фіміам.

Коли Єгова дав Ізраїлю Закон, це були не просто правила, що регулювали їхнє життя і наближали народ до Бога через жертвоприношення та молитву. Як пояснив апостол Павло, багато постанов Закону були «тінню небесного», «образом» вищих духовних реальностей (Євреїв 8:3–5; 9:9; 10:1; Колосян 2:17). Вони слугували прообразом Божих намірів, які мали здійснитися через Ісуса Христа (Галатів 3:24).

Особливості єрусалимського храму відкривають глибші істини про устрій духовного храму. Це стосується і молитви. Зокрема, звернімо увагу на значення кадіння фіміаму на жертовнику у Святому. Як пояснено в книзі Об’явлення, «фіміам... символізує молитви святих» (Об’явлення 8:3, 4). А натхненний псалмоспівець Давид написав: «Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм» (Псалом 141:2). Тож запашний фіміам справедливо символізує приємні для Єгови молитви святих, які є виявом хвали й відданості.

У Об’явленні 5:8 читаємо:

«Коли Ягня взяло сувій, то чотири живі істоти і двадцять чотири старійшини попадали ниць перед ним. У кожного була арфа, і золоті чаші, повні фіміаму — а фіміам символізує молитви святих».

Чи можете ви бути серед тих «святих» або навіть серед символічних 24 старійшин, що складають приношення на золотому жертовнику? Так. Але для цього необхідно привести свої вірування у згоді з високими нормами Єгови. Потрібно здійснити духовне очищення — звільнитися від язичницьких звичаїв та обрядів, які з часом проникли в так зване християнство. Якщо ви зробите цей крок, отримаєте святого духа Єгови, станете Його духовним сином і матимете надію на вічне життя в небесах поруч із Небесним Батьком — Єговою. Детальніше короткий перелік вірувань які необхідно мати дивіться додаток в статті "Божий Рай" https://goodnewshristianity.blogspot.com/2020/10/blog-post.html

24 старійшини символізують усіх «святих», як згадано вище. Вони складають молитви — фіміам — на золотому жертовнику ще тут, на землі. Адже коли вони воскреснуть до небесного життя, молитви вже не будуть необхідними як засіб наближення до Єгови. У   майбутньому написано: «У місті стоятиме престол Бога та Ягняти, і раби Бога будуть служити Йому. Вони будуть бачити Його обличчя, й матимуть на чолах Його ім’я» (Об’явлення 22:3, 4).

Отже, ще перебуваючи на землі, ці святі духовно перебувають на небесах. Про це йдеться в Ефесян 2:6:

«Крім того, нас, учнів Христа Ісуса, він воскресив разом з ним і посадив з ним у небесах».

Апостол Павло говорить про «святих» так, наче вони вже воскресли й сидять «разом... у небесах», хоча насправді вони ще живуть на землі. Чому він вживає такий вираз? Тому що вони вже були призначені спадкоємцями небесної спадщини разом із Божим Сином, і як завдаток цієї спадщини отримали святий дух.  Вираз „посадив у небесах“ не стосується буквального місця, а описує духовний стан: в очах Єгови така особа стала живою з духовної точки зору та посідає особливе становище перед Ним.   Цей духовний стан апостол Іван змалював у видінні: 24 старійшини перебувають довкола престолу Єгови, приносячи в жертву фіміам. Цей фіміам починає підноситися, коли християнин отримує помазання святим духом і стає духовним сином Єгови.

З того часу, як у день П’ятдесятниці 33 року нашої ери тисячі учнів були помазані святим духом, 24 старійшини — тобто збірний образ усіх святих — почали духовно сидіти довкола престолу Єгови та приносити фіміам, що символізує молитви, прийнятні для Бога. Це перекликається з практикою ізраїльських священників, які спалювали фіміам на буквальному золотому жертовнику.

Священники з роду Аарона були поділені на 24 черги, які змінювалися щосуботи. Кожній черзі випадала нагода служити в храмі приблизно двічі на рік протягом одного тижня. Щоранку й щовечора священники спалювали фіміам. Таку сцену описує Лука:

«Якось Захарій під час служіння його групи виконував перед Богом обов’язки священника, і згідно з заведеним священицьким розпорядком надійшла його черга ввійти до святині Єгови й спалити фіміам. У час спалювання фіміаму багато людей молилося надворі» (Луки 1:8–10).

Саме в цей момент, біля золотого жертовника, Захарію з’явився ангел Гавриїл. Це відлунює сцену з Об’явлення 8:3–4, де ангели також залучені до процесу принесення молитов святих:

«Прийшов ще один ангел і став біля жертовника. Він мав золоту посудину для фіміаму, і йому було дано багато фіміаму, аби він складав його разом з молитвами всіх святих у жертву на золотому жертовнику, що перед престолом. Дим фіміаму піднісся з руки ангела до Бога разом з молитвами святих».

Отже, з усіх цих слів стає зрозуміло: для Єгови надзвичайно цінні молитви Його святих — вони зображені у вигляді 24 старійшин, що складають приємний фіміам перед Його святим престолом.