Спомин смерті Ісуса.

 

    «Адже щоразу, коли ви їсте цей хліб і п’єте цю чашу, ви звіщаєте смерть Господа, поки він не прийде» (1 Коринфян 11:26).

Справжні учні Христа мають регулярно (щороку) відзначати Спомин його смерті, беручи в ньому участь. Але до якого часу? Апостол Павло чітко зазначає: «поки він не прийде». Це означає, що участь у Спомині повинна тривати аж до явлення Христа народам, тобто його «приходу» у славі. Після цього, коли всі, хто належить Христу, будуть взяті на небо, така необхідність зникне, бо на землі вже не залишиться учасників нового завіту.

Якщо ж припустити, що Ісус нібито вже прийшов таємно або «невидимо», тоді Спомин справді більше не потрібно проводити. Але це суперечить натхненному твердженню апостола Павла: «поки він не прийде». Така логіка показує, наскільки небезпечною є віра в прихід, який неможливо ані побачити, ані визначити у часі.

Далі апостол застерігає:

«Отже, хто буде їсти хліб чи пити чашу Господа негідно, той завинить проти тіла і крові Господа» (1 Коринфян 11:27).

Чи це означає, що християнин, який нещодавно згрішив, не має права споживати від символів? Не зовсім. Звісно, кожен християнин має прагнути до моральної чистоти. Іноді він спотикається, робить те, що не подобається Єгові. Але якщо щиро розкаюється і намагається не повторювати гріха, то це не повинно перешкоджати участі у Спомині. Той, хто продовжує отримувати святий дух, хто має спокійне сумління перед Єговою, може зі сміливістю споживати символи — навіть якщо нещодавно вчинив «гріх не на смерть».

Однак є тяжчі гріхи — такі як вбивство, перелюб, крадіжка. Хоча й такі провини можуть бути прощені за глибокого каяття, їхні наслідки можуть залишатися на все життя. Як написав апостол Іван:

«Дітоньки мої, пишу вам це, щоб ви не згрішили. А коли хто згрішить, то ми маємо помічника перед Батьком — Ісуса Христа, праведника. Він — жертва примирення за наші гріхи» (1 Івана 2:1–2).

Апостол Павло також додає:

«Бо хто їсть і п’є, не розуміючи значення тіла, той їсть і п’є собі на осуд» (1 Коринфян 11:29).

Ці слова стосуються тих, хто не усвідомлює глибини значення Христової жертви або розуміє її спотворено, під впливом фальшивих учень. Наприклад, хибні вірування на зразок Трійці, безсмертя душі чи вогняного пекла суперечать євангельській звістці. Людина, яка одночасно дотримується таких поглядів і бере участь у Спомині, фактично зневажає суть жертви Христа.

Те саме стосується поєднання християнського поклоніння з поганськими святами — наприклад, святкування Нового року, який має язичницьке коріння. Якщо хтось з легкістю бере участь у таких традиціях, а потім бере символи, то він явно не розуміє значення Христового тіла. Це стосується також Різдва, Великодня (у православному чи католицькому вигляді) та інших релігійних свят, пов’язаних із поганськими обрядами.

Серед серйозних спотворень також віра в:

• «невидиму присутність» Христа з 1914 року;

• вшанування піраміди Хеопса як частини Божого задуму;

• твердження, що спосіб вибору помазанців змінився з 1935 року — на відміну від практики першого століття.

За таких умов — незалежно від того, чи бере людина символи, — вона чинить «не за правилами».

Адже, як писав апостол Павло:

«Навіть у змаганні, якщо хтось змагається не за правилами — не отримує вінка» (2 Тимофія 2:5).

Далі перейдемо до наступного питання. Увечері 14 нісана 33 року н.е., коли Ісус започатковував Господню вечерю, він сказав своїм апостолам: «Пийте з неї всі» (Матвія 26:28).

Чи означають ці слова, що будь-хто, хто називає себе християнином, має право споживати символи тіла й крові Христа — хліб і вино? Слова Ісуса справді вказують на те, що всі, хто має на це право, повинні брати участь. Але хто саме має це право?

Як вже зазначалося вище, ті, хто духовно занечищений або дотримується хоча б деяких неправдивих вірувань, не отримають духовної користі від участі в цьому святому акті. І це не залежить від того, чи робить це людина приватно вдома, чи публічно — у межах великої релігійної організації. Важливо також дотримуватись моральної чистоти.

Того вечора Ісус сказав своїм учням:

«Ви залишалися зі мною у моїх випробуваннях, і я укладаю з вами угоду про Царство — як і мій Батько уклав угоду зі мною, — щоб ви їли й пили за моїм столом у моєму Царстві й сиділи на престолах, судячи 12 племен Ізраїля» (Луки 22:28–30).

Отже, якщо людина приведе свої вірування у відповідність до вірувань християн першого століття, тоді Ісус може укласти з нею угоду про Царство. Вона отримає святий дух і надію на вічне перебування з Христом на небесах. Той, хто має в собі свідчення духа, може впевнено споживати символи. Як сказано:

«І, оскільки ви сини, Бог послав у наші серця дух свого Сина. Цей дух кличе: “Авва, Батьку!” Отже, ти вже не раб, а син. А якщо ти син, то завдяки Богу — і спадкоємець» (Галатів 4:6, 7).

Відзначати Спомин слід раз на рік, за прикладом, який подав Ісус, установивши цю подію під час святкування єврейської Пасхи — 14 нісана за біблійним місячним календарем. Як відомо, Пасха мала відзначатися раз на рік, згідно з вимогами Закону.

Споживання символів не повинно повторюватися щотижня чи щокварталу, немовби хліб і вино мають певні містичні властивості, які з часом зникають і потребують оновлення. Такий підхід суперечить суті угоди про Царство, яку проголошував Ісус.

Також не слід проводити Спомин раніше чи пізніше призначеної дати. Правовірні євреї дотримувалися точного часу для трьох головних свят, як велів Мойсеїв Закон. Вони не могли самовільно змінювати дати святкувань. Якби хтось свідомо порушував ці вимоги, це вважалося б серйозним переступом проти Божого закону.

 Звісно, існують винятки та особливі обставини. Наприклад, коли особа не може визначити точну дату 14 нісана — скажімо, через перебування у в'язниці або відсутність точного календаря — вона може визначити приблизний час і відзначити Спомин у найближчий можливий день. У Мойсеєвому Законі для подібних ситуацій було передбачено альтернативу: якщо хтось ізраїльтян не міг відзначити Пасху у визначений день через ритуальну нечистоту або подорож, він міг зробити це рівно через місяць (Числа 9:9–11). Водночас, коли з'являлася можливість, у наступному році він зобов’язаний був відзначити її в точно визначений день — 14 нісана.

Які символи слід використовувати для Спомину?

Хліб.

Хліб, який символізує тіло Христа, має бути прісним, тобто без закваски, дріжджів, цукру чи приправ. У єврейській традиції закваска уособлює гріх, тому її присутність у хлібі була б недоречною:

«Позбудьтеся старої закваски, щоб стати новим тістом, адже ви не маєте бути бродінням» (1 Коринфян 5:7).

Хліб може бути виготовлений з різних поширених злаків — пшениці, ячменю, а при їхній відсутності — з рису чи гречки. В Ізраїлі на той час зазвичай використовували борошно грубого помелу, яке містило висівки, тож хліб не мав вигляду сучасного білого печива. Ймовірно, перший хліб для Господньої вечері був саме з ячмінного або пшеничного борошна грубого помелу. Однак це не є обов’язковою вимогою сьогодні. Головне — щоб хліб був без закваски, дріжджів і додатків.

Вино.

Щодо вина, то воно має бути сухим червоним вином — тобто виготовленим шляхом природного бродіння без додавання цукру чи спирту. Саме такий напій найкраще символізує чисту, безгрішну кров Христа, пролиту заради нового завіту. Апостол Павло нагадав:

«Те саме він зробив і з чашею, коли після вечері сказав: “Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові. Щоразу, коли її п’єте, чиніть це на спомин про мене”» (1 Коринфян 11:25).