1000 років, остаточна участь сатани та бунтівного людства

                                   

                            

    Хотілося б розглянути один з кульмініаційних  моментів в історії людства. Та в якому змісті він важливий саме для нас тепер.  Перш за все давайте прочитаємо цей уривок з пророчої книги Об'явлення. 

«Потім я побачив ангела, який сходив з неба і мав у руці ключ від безодні й великий ланцюг.   Він схопив дракона, змія стародавнього,  який є Дияволом  і Сатаною,  і закував його на 1000 років. 3 Цей ангел кинув його в безодню,  закрив її та поставив печатку, щоб той більше не вводив в оману народи, поки не закінчиться 1000 років. Після того дракон має бути звільнений на короткий час».  Коли ж закінчиться 1000 років, Сатану відразу буде звільнено з в’язниці.  Він вийде, щоб вводити в оману народи, Го́га і Маго́га, і щоб зібрати їх на війну. Це народи з чотирьох кутів землі, і їх буде як морського піску.  Вони пішли в наступ по всій землі й оточили табір святих і улюблене місто. Однак з неба зійшов вогонь і пожер їх. А Диявол, який вводив їх в оману, був укинений в озеро вогняне й сірчане, де вже були дикий звір  та лжепророк.  Їх мучитимуть день і ніч повік-віки.  (Об'явлення 20:1-3; 7–8) .

Загалом цей текст буде зрозумілим для більшості читачів але ми можем виділити деякі нюанси з нього.

 У книзі Об’явлення, після вкидання Сатани в озеро вогняне (Об. 20:10), далі в 21–22 розділах опис подій не    продовжується в часі, а ніби повертається на крок назад — у період після початку Тисячоліття, тобто у віднволення світу під правлінням Христа. Тому можна сказати, що події після тисячі років є пророчим завершенням книги Об’явлення по часу .

Сатана зводить народи

 З тексту ми можемо зрозуміти, що сатана відразу після свого звільнення почне зводити народи. Що це означає?

Тут ключове слово — «зводити». Грецьке слово πλανήσει (planēsei), перекладене як «звести», — те саме, що використовується в Об’явлення 12:9: «...диявол, що зводить усю заселену землю». Воно означає: ввести в оману, обдурити, спрямувати хибним шляхом, змусити блукати. Йдеться не лише про внутрішній злий намір людей, а про зовнішній обман, який формує викривлене сприйняття і підштовхує до хибних рішень.

Отже, що це означає?

Після Тисячолітнього Царства настане відносно короткий період остаточного випробування. Людство перебуватиме в умовах праведності, подібно до того, як Адам і Єва були в Едемі — не в стані гріха, а маючи свободу вибору. Якщо сказано, що сатана «зводитиме» народи, це означає, що їхній відступ не буде наслідком незнання чи страждання, а результатом прийнятого обману. Він не примушуватиме, а перекручуватиме сприйняття — так само, як у Едемі: ставити під сумнів мотиви Єгови, натякати на втрату свободи, пропонувати інше бачення реальності.

Тому вибір зла в той час буде пов’язаний не стільки з відкритим бунтом, скільки з тим, що частина людей дозволить себе ввести в оману. Подібно до сьогодення, коли люди можуть чинити зло, будучи переконаними, що мають рацію або що діють задля добра.

Це показує: навіть після ідеальних умов Царства свобода вибору залишиться реальною. Випробування виявить, хто довіряє Єгові настільки, що не прийме перекрученого пояснення, а хто був слухняний лише доти, доки не з’явилася приваблива альтернатива. Саме це й стане остаточним виявленням серця.

В нас є   підстави вважати, що так, воскреслі люди досягнуть досконалості. Протягом Тисячолітнього Царства Ісус, як цар і священик (Об’явл. 20:6) разом із «першим воскреслим» класом святих керуватиме відновленням людства. Обіцянки з Ісаї 35:5–10, 65:20–25, Єзекіїля 36:25–28 говорять про загальне фізичне, моральне і духовне відновлення. У 1 Коринфян 15:24–28 говориться, що наприкінці Ісус передасть Царство Богу, «коли знищить усяке правління, владу і силу», і «останній ворог — смерть — буде знищена». Це звучить як завершене відновлення. Отже, на момент кінця 1000 років, люди вже будуть фізично і морально досконалі.

Дехто може думати: «Якщо люди будуть досконалі, то звести їх неможливо», адже вони матимуть ясний розум, чисте серце, без гріха в природі. Але Писання говорить, що сатана «…вийде, щоб звести народи в чотирьох кінцях землі…» (Об’явлення 20:8).

Це стане очевидним після того, як сатану буде випущено з в’язниці. Чому? Бо протягом тисячі років вірність людей фактично не матиме альтернативи. Вони житимуть у праведному порядку, не маючи іншої пропозиції. Коли ж з’явиться альтернатива — сатана знову запропонує незалежність, «інший шлях», натяк на більшу свободу — і частина людей зробить вибір на його користь.

Досконалість передбачає мудрість, силу волі та чистоту. Проте приклад Єви показує, що навіть у стані безгрішності можливе введення в оману. Вона не мала зіпсованої природи, але була переконана, що запропоноване — добре, бо змій перекрутив подану Богом інформацію. Лише згодом відкрилася реальність її вибору. Це означає, що досконалий розум усе ще може прийняти хибне рішення, якщо стикається з тонкою та продуманою маніпуляцією.

Подібне відбувається і тепер. В Об’явлення 12:9 сказано, що диявол зводить усю заселену землю. Люди часто переконані, що йдуть правильним шляхом, тоді як фактично порушують біблійні заповіді, слідуючи за хибним баченням. Отже, якщо людина вже тепер не вчиться довіряти Єгові та розпізнавати обман, немає підстав вважати, що в майбутньому вона автоматично зробить правильний вибір і не буде зведена.

Якщо ти зараз не вчишся любити правду або не хочеш її пізнавати— тоді ти не зможеш вистояти, коли з’явиться переконлива альтернатива. Це повністю узгоджується з 2 Солунян 2:10–12: «...вони загинуть, бо не прийняли любові до правди, щоб спастися. І за це Бог пошле їм сильну оману, щоб вони повірили неправді...» Це дуже схоже на те, що станеться після 1000 років: ті, хто не полюбив правду за царювання Христа, повірять сатанинській брехні.

Необхідно шукати першого воскресіння.

Ці всі події майбутнього показують чому людям зараз потрібно шукати першого воскресіння, бо потім немає жодного гарантії на хорошу кінцівку. Так чи інакше необхідно буде виявити вірність Єгові. Якщо є зараз є такі люди які не шукають Бога та його істини або легковажно відносяться до духовних істин та моральних норм, то шанси пережити останнє випробування в таких людей будуть дуже маленькі.

Перше воскресіння — це не тільки “нагорода”, а щит від великого майбутнього випробування. Ті, хто зараз шукає Бога, звикає любити Його волю, очищає своє серце — проходять перевірку наперед. Ті ж, хто сьогодні байдужі, легковажні, лицемірні, або самовпевнені — залишають себе без захисту, коли настане остаточна спокуса. Хто сьогодні досягне першого воскресіння, того підбадьорюють слова Ісуса промовлені до збору в Смирні: «Переможцеві  друга смерть не завдасть жодної шкоди» (Об’явлення 2:11).

«Блаженний і святий той, хто має участь у першому воскресінні...» (Об’явлення 20:6). Це воскресіння — не просто бути врятованим. Це означає:

✔ бути визнаним вірним уже зараз,

✔ уникнути майбутнього випробування,

✔ мати частку у правлінні з Христом,

✔ бути недосяжним для другої смерті.

  Деякі релігійні люди, які дещо знають про тисячоліття представляють  його, як останню і головну надію "якщо туди потрапиш, то ти ніби виграв куш" тоді 1000 років їж, живи, пий веселися.... Вони просто порівнюють свої теперішні приблизні 70 років з тими 1000 наче це дуже багато. Але з погляду Єгови це по суті один день , як пише Петро «…в Господа один день — як тисяча років, і тисяча років — як один день» (2 Петра 3:8) .

І це дуже серйозне спотворення духовної перспективи, яке поширене серед таких людей із "релігійним оптимізмом", але без справжнього страху перед Богом і любові до істини.

 

Їм здається, що Тисячолітнє Царство — це:

 ✦ гарантія спасіння,

✦ автоматична перепустка до раю,

✦ час насолоди, не боротьби,

✦ і що «якщо вже потрапив туди, то   — далі все легко».

Вони подібні до легковажного студента, він розважається під час навчання, весилиться з друзями, грає в шахи займається спортом, і каже собі "якось воно буде, якось проскочим" але коли приходить екзамен, то шанси такого студента дуже малі.

 

Але Слово Боже показує прямо протилежне. Слова Петра показують, що: Єгова не вражений кількістю часу, йому важлива якість вибору і щирість серця. Люди можуть прожити хоч 1000 років — але без справжньої вірності схильні порушувати норми Єгови. У перших розділах Буття люди жили по 900 років — і що? Більшість з них не сподобались Богу. Так, там буде мир, правда, справедливість, не буде гонінь, не буде тиску. Але саме тому під час майбутнього випробування вибір людей буде  неочевидним. 

Такий настрій: “Потраплю — там розберемося” Це дуже небезпечна ілюзія. Такий підхід зневажає пошук надії першого воскресіння. Адже Біблія чітко і недвозначно заохочує шукати небесне покликання, а не земне. Апостол Павло запитує: "то як ми втечемо (врятуємось), коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув".(Євреїв 2:3)

   Це як студент, який каже: “Час ще є, там розберемось” — хоча найважчий іспит ще попереду. «Довготерпіння Господа — це спасіння» (2 Петра 3:15) Але воно — для тих, хто використає той час для очищення серця, а не для зволікання. Якщо людина зараз байдужа, легковажна, не шукає істини — то навіть 1000 років не допоможуть їй любити правду, коли прийде випробування. Тисячоліття — це не виграний джекпот, а шанс для тих кому буде виявлена милість Єгови показати щиру вірність.  

  Отож чим імовірно будуть зведені маси людей після Тисячоліття?

 В пророцтві ми читаємо про "Ґоґ із краю Маґоґ" . Воно навмисно відсилає до пророчого образу з книги Єзекіїля. У книзі Єзекіїля, Ґоґ — загадковий князь з краю Маґоґ, що приходить із півночі, щоб напасти на відновлений народ Єгови (Єз. 38:2). Він веде багато народів проти Ізраїлю, який у безпеці живе в мирі. Але Єгова втручається і знищує військо Ґоґа надприродним судом: землетрус, дощ, вогонь, замішання. Уже тут видно схожість з Об’явленням 20: мирний стан — раптовий напад — Боже втручання.

«…і він вийде, щоб звести народи в чотирьох кінцях землі — Ґоґа і Маґоґа — і зібрати їх на війну. Їх буде, як морського піску.»

  Звернімо увагу, тут Ґоґ і Маґоґ , це всі народи з чотирьох кінців землі. Це не конкретні географічні нації, як у Єзекіїля, а символічна назва для останнього глобального бунту. Це збірний образ всього людського спротиву проти Божої влади в останній (майбутній) час.

«Ґоґ з Маґоґа» — це символ останнього глобального повстання проти Бога, який хоче виглядати як визвольний рух, але насправді є прямим бунтом проти Його справедливого порядку.

В книзі Єзекіїля ми бачимо, що Гог Магога пов'язаний з війною та військами. Сьогодні війська створюють для захисту національних інтересів. Вони готові вбивати та знищувати людей з інших національностей заради захисту або возвеличення своєї нації. У теперішніх урядів існує така доктрина як національний інтерес, перед цим інтересом життя людини (ворога) є неважливим. Отже тоді щось схоже буде.

У кінці 1000 років знову постане ідеологія, що виправдовує вбивство заради вищої мети — «національного», «колективного» чи будь-якого іншого інтересу. Це і буде дух Ґоґа з Маґоґа.

У сучасному світі люди навчаються думати так. «Наш прапор, наша держава, наша історія — важливіші за твоє життя». «Ти — загроза для нашого порядку. Ти — не свій, значить будеш знищений» «Служити в армії — священна справа. Навіть якщо доведеться вбивати.»

Це форма націоналістичного поклоніння, національний устрій. І саме це повториться в кінці тисячоліття, лише у більш глобалізованій формі.  Схожа менера обєднання народів існує і в сучасному світі - це наприлад політичне обєднання «Євросоюз» та інші економічі або політичні обєднання. Народи обєднуються але для збереження власних національних ідентичностей.

Що саме станеться в контексті Ґоґа? Люди, які не хочуть Божої влади, створять альтернативну доктрину "справедливого спротиву".

 

Можливо вони скажуть:

– Ми не хочемо цього "стану святих", тобто ми не підкорятимемося нормам Єгови.

– Це диктатура святенників.

– Вони загрожують нашій свободі думки.

– Ми маємо право на альтернативну форму  поклоніння, думки.

– Наші діти не повинні підкорятися "обраним".

– Заради миру ми мусимо їх усунути.

Усе це — ґрунт для духа Ґоґа. 

І саме тоді виникне військова, можливо, технологічна мобілізація: «ґоґ» — це лідер ідейного спротиву проти Єгови (подібно до Німрода); «маґоґ» — усі інші які йдуть за ним.

 Якщо люди не зміняться під час царювання Христа внутрішньо, то їхня покора буде лише зовнішньою. І при першій можливості (випуск Сатани) вони перекинуться на альтернативу, що знову прославляє незалежну колективну людську волю над Божою. Тож пророцтво нам виявляє, що саме таким духом Гога буде зведено народи, сатаною.

 

     В якому стані перебуватиме у безодні сатана і його демони.

 «І він [ангел] схопив дракона, змія стародавнього, яким є Диявол і Сатана, і зв’язав його на тисячу років, і кинув його в безодню, і замкнув її, і поставив печать над ним, щоб він не зводив народи, аж поки не мине тисяча років…» (Об. 20:2–3)

У цьому тексті сказано, що  Сатану схоплено, зв’язано, кинуто в безодню, замкнуто і опечатано. Всі ці дієслова підкреслюють цілковиту ізоляцію та неможливість впливу на людство. Мова тут йде   про буквальні дії потужного ангела Єгови в духовному світі. В Об’явлення 12:9 сказано, що Михаїл брав провідну участь в скиненні сатани на землю, отже можна зробити логічне припущення, що це буде він.

  Однак текст прямо каже, що головною метою цієї ізоляції є припинення зведення народів. Тут не говориться, що Сатану знищено або що він втрачає свідомість. Навпаки, уся логіка опису вказує на те, що Сатана продовжує існувати, але опиняється в стані повної бездіяльності. Він не може контактувати з людьми, не може впливати на  думки чи моральний стан людства. У нього залишається  свідомість — і, ймовірно, повне усвідомлення того, що він нічого не може вдіяти. Це не стан подібний до“коми” чи смерті, а стан цілковитого ув’язнення, подібного до одиночної камери, куди зачинено впливового лідера без права на листування, дзвінки чи зустрічі. Він живий, але повністю “вимкнений” від людського світу.

Сатана і демони — у свідомості під час ув’язнення. Вони спостерігають за тріумфом Божого Царства, без жодної змоги втрутитись. І цим Єгова навіки закриває будь-який аргумент проти своєї влади.

 Щоб вони на власні очі побачили, що правління Христа — святе, справедливе й ефективне. Що Божа воля — краща. Це цілком узгоджується з характером Єгови, бо:

• Бог завжди показує результат, перш ніж виносить остаточний вирок.

• Він дає доказ, навіть ворогу — і не раз (див. Вихід 9:16; Римлян 9:22–23).

• Навіть Сатана в книзі Йова отримує докази його неправоти через приклад Йова.

   Слово «безодня» (грецьк. abyssos) в Біблії завжди пов’язане з темрявою, глибиною, ізоляцією й страхом.  Демони, наприклад, благали Ісуса не посилати їх у безодню, бо знали, що там — місце повного обмеження. Там не можна проявити себе, чинити зло чи обманювати. Тож коли Сатану кидають у безодню, це означає повну блокаду його можливостей.

 

Цікаво також, що   7-му вірші сказано, що після тисячі років його «буде випущено з в’язниці». Це ще один доказ того, що Сатана не перестає існувати чи мислити. Він зберігає особистість, пам’ять і готовність знову діяти — щойно з’явиться можливість. Він не кається, не змінюється, а просто чекає слушного моменту. Це означає, що увесь час свого ув’язнення він перебуває в стані свідомого очікування — без доступу до світу, але з повним усвідомленням свого безсилля.

 

Таким чином, Об’явлення 20:2–3 не описує сон чи смерть Сатани, а його повну, але тимчасову ізоляцію, під час якої він не може нічого вдіяти проти людства. Це важливо розуміти, бо цей період показує абсолютну перевагу Божого правління без жодного впливу зла. А коли зло буде на короткий час знову допущене (випущене), воно остаточно виявить свою сутність — і буде знищене назавжди.

 Чому можна так стверджувати? З двох причин. Перша з них .

«Бо коли Бог не пощадив ангелів, що згрішили, але, зв'язавши ланцюгами темряви, вкинув у Тартар, і віддав їх на зберігання до суду…» 2 Петра 2:4

Тут Петро вживає слово Тартар "Τάρταρος" — тартарізо. Це не синонім  пекла чи шеолу для людей, які там перебувають у несвідомому стані, а особливий стан повязаний з ізоляцією, обмеженням і темрявою та духовною та моральною деградацією, чекання на вирок (вже демони не можуть брати фізичні тіла, як в час Потопу).   

Петро не вчить грецької міфології, він використовує цей термін, щоб описати свідоме, але обмежене перебування демонів — аж до часу вкинення сатани у озеро вогняне.

І саме такий “режим” але вже додатково посилений буде застосований до Сатани під час тисячоліття, без жодного впливу, але цілком свідомий, бачить, розуміє — і не змінюється. Під час тисячоліття це буде абсолютне обмеження і  увязеннення. 

Друга причина. У сьомому вірші двадцятого розділу Об’явлення сказано: «А коли скінчиться тисяча років, Сатану випустять із його в’язниці». На перший погляд, у читача може виникнути запитання: що означає це “випущення”? Чи не нагадує це воскресіння? Адже Сатана знову з’являється в історії, знову чинить зло. Але коли придивитись уважніше, стає ясно, що мова зовсім не про воскресіння, і ось чому.

  Писання не говорить, що Сатану буде знищено під час його ув’язнення в безодні, а потім знову повернуто до життя. Навпаки, Об’явлення 20:2–3 чітко описує, що його було зв’язано, кинуто в безодню, замкнуто і опечатано. Це не знищення і не смерть, а стан ізоляції, у якому він не може здійснювати вплив на народи. Його особистість, розум і ворожість до Бога не зникають, а лише стримуються. Бог не “вимикає” Сатану, — Він ізолює його, так само як злочинця, якого закрили в одиночну камеру без зв’язку з зовнішнім світом. Він залишається при свідомості, але не має змоги діяти.

  Коли ж минає тисяча років, Бог не воскрешає Сатану.  Просто знімається обмеження, тобто відкривається двері духовної в’язниці, і Сатана, все ще ворожий, одержимий тим самим прагненням обману і руйнування, виходить на свободу — лише на короткий час. Це не новий шанс для нього, не акт милості до нього й тим більше не воскресіння. Це — частина Божого задуму, щоб показати: навіть після того, як світ буде очищений, навіть після тисячолітнього правління Христа у справедливості й мирі, сатана не змінюється. Він тільки чекає можливості знову чинити зло.

                                       

                                               

Це важлива думка. Єгова ніколи не воскрешає зло, він не є джерелом зла, він не “повертає” диявола до життя. Він лише дозволяє сатані востаннє показати свою сутність — щоби ніхто вже ніколи не мав сумніву: він  не здатен хоч трохи змінитися. Саме тому після короткої, останньої спроби бунту він буде остаточно знищений — вкинутий в озеро вогняне, що символізує вічну смерть без права на повернення. Слід заважити, що термін "озеро вогняне застосовується, як до бунтівних людей так і до духовних створінь, тобто демонів та Диявола. Книга Об'явлення коротко пояснює : "озеро вогняне - це друга смерть"  (Об'явлення 20 :14 ). 

Якщо розглядати історію Сатани у Біблії в цілому, можна побачити чітку послідовність з чотирьох етапів його приниження.
Перший етап — згідно з 2 Петра 2:4 — це вкинення в тартар, коли Бог обмежив демонів після Потопу, позбавивши їх здатності приймати тілесну форму та вільно діяти серед людей.
Другий етап — згідно з Об’явленням 12 — скинення на землю, тобто остаточна втрата доступу до небесної сфери, де Сатана виконував роль «обвинувача братів».
Третій етап — згідно з Об’явленням 20 — це повне ув’язнення в безодні, коли він не просто частково обмежений, а повністю ізольований від усього людства на тисячу років.
І нарешті, четвертий етап — остаточне знищення в озері вогняному, буквальна вічна смерть без повернення.

У перших трьох станах Сатана продовжує існувати та зберігає свідомість, хоча й під різним ступенем обмеження. Але останній, четвертий стан — це вже не обмеження, а повна ліквідація його особистості. Це завершення його історії назавжди.

  А Диявол, який вводив їх в оману, був укинений в озеро вогняне й сірчане, де вже були дикий звір  та лжепророк.  Їх мучитимуть день і ніч повік-віки.